| Andrew | Дата: Вторник, 17-Июль-2007, 00.51.20 | Сообщение # 1 |
Конь-огонь
Группа: Конники
Сообщений: 122
Статус: Не в деннике
Награды:
| Історія створення орловської рисистої породи.
Орловська рисиста порода є найстарішою вітчизняною породою коней СНД із спадково закріпленою здатністю жвавої рисі. .Раніше слово „рисак" означало для кожного коня - бігти жвавою риссю, але це не було ознакою породи і не означало приналежність до неї. До О.Г.Орлова думали, що таку рисисту породу вивести не можливо, де основною причиною вважали жвава рись коня є природною особливістю, але із здатністю передавати її нащадкам.
Орловська порода є першою породою коней, спочатку задуманою, як модельна тварина, а потім створеною за спеціально розробленою програмою. Вона почала створюватися графом О.Г. Орловим, роботу якого після його смерті завершив його учень, кріпак В.І. Шишкін.
Для створення орловського рисака використовувалися такі породи: верхові — арабська, чистокровна англійська, персидська, турецька, донська та західні запряжні — датська, мекленбурзька, голландська та неаполітанська. Метою роботи було поєднати породність, красу будови, сухість конституції і красиві вільні рухи. Арабського коня використовували за високоногість, костистістю, великою силою і властивістю бігти риссю .
Успіх у роботі сприяв соціальний попит того часу, так як після затяжних воїн якість поголів’я коней була дуже низькою, а на ремонт кавалерії потрібні були крупні, сильні і жваві коні . Потреби російської імперії з її величезними площами найбільш потребували регулярного сполучення між багато чисельними губерніями та областями. . Крім того, почав розвиватися міський транспорт і потрібен був кінь, який міг би везти карету жвавою риссю, не збиваючись на галоп.
Початком створення породи вважають 1775 рік. Робота започаткована в маєтку графа Орлова, в Острові, що знаходився в ЗО км від Москви . У заводі серед англійських верхових коней було декілька переможців кубку Дербі з Англії. В цей завод були доставлені морем придбані в Аравії і Терції 12 жеребців і 9 кобил. Одного жеребця, за його виняткової цінності було приведено сушею під військовою охороною лише в 1776 році. Цим жеребцем був сріблясто-сірий Сметанка, невисокого росту (153 см. в холці), але досконалого в усіх відношеннях — за типом, екстер'єром, жвавістю, силою, рухами, характером і необхідними ознаками.
Особливостями Сметанки були жвава рись і одночасно „низький хід" та незвичайна для арабських коней довжина тулуба. Проте вибір місця розташування кінного заводу був помилкою. В умовах Підмосков'я найцінніші коні південних азіатських порід а також вимогливі коні культурних західних порід були приречені на восьмимІсячне стійлове утримання в закритих приміщеннях. При спробах загартування в умовах північного клімату вони швидко гинули. Жертвою цього клімату став і Сметанка, який прожив в Острові трохи більше року і за рік заводського використання дав п'ять лошат: чотири жеребчики і кобилку. Три жеребчики — Фелькерзам, Бовка і Любимець, походили від англійських кобил і навряд чи змогли зберегти тип і особливості рухів батька, як їх зберіг Полкан І, який походив від буланої датської кобили Фредерікзборзького заводу.
Порівняно із Сметанкою Полкан 1 представляв собою благородство, загальний тип, довжину і темперамент при дещо більшому рості і багатстві кості , та використовувався в рисистому напрямі .
Протягом 1776-1778 років кінний завод із Підмосков'я було переведено в Хрінове Воронезької губернії, де кліматичні умови дозволяли вести роботу по виведенню витривалого коня, пристосованого до умов Росії.
В Хріновському кінному заводі від Полкана - 1 і сірої кобили, вивідної з Голландії, в 1784 народився сірий жеребець Барс І , який є родоначальником орловської рисистої породи.
Якщо Полкан І за екстер'єром відповідав бажаному типу, то жвавістю не витримував критики. Цей недолік намагалися компенсувати схрещуванням з кобилами західних рисистих порід. Барс І був крупним (висота в холці 164 см.) і за екстер'єром і риссю повністю відповідав вимогам заводчика .
Мати Барса І, ймовірно, була арабо-голландською помісною кобилою. Тобто, Барс І походив від батьків західноєвропейських запряжних порід.
Було б помилкою думати, що одержання такого коня, як Барс І, навіть маючи в наявності вихідний племінний матеріал є закономірним. Все виведення породи і відбір у відтворний склад мало основу жорстокого відбору. Так, спочатку в завод було завезено, що дало потомство від 42 жеребців різних порід. Із 500 голів помісей в рисистому відділенні залишили 23 жеребці (від 9 батьків). В другому поколінні серед помісей нараховувалося уже більше 750 голів. В плідники було відібрано 25 голів від 7 батьків. Наступне покоління мало біля тисячі голів із них 12 синів Барса І , які мали основну роль у створенні породи.
Таким чином Барс І не був основним плідником заводу, але потім через синів та онуків витіснив за якістю потомства із племінного складу чоловічих нащадків інших плідників, а тому вважається родоначальником породи.
В своєму заповіті О.Г. Орлов категорично заборонив продаж із Хріновского заводу жеребців та жеребних кобил. Його дочка - спадкоємиця чітко дотримувалась цього розпорядження.
В роботі Шишкіна передусім слід відзначити широке використання інбридингу, часто і близькоспорідненого.
Досягненнями В.І. Шишкіна є розведення за лініями, що дозволило успішно завершити формування породи і виведення її за межі заводу, хоч для цього він пішов на обман своєї хазяйки і на деякі неправильні записи у родоводах.
Незмінною зберіг Шишкін і систему утримання коней та випробувань.
Відлучений молодняк взимку утримувався в сараях і отримував вівсяну бовтанку із двох гранців (приблизно 3 кг) меленого вівса і вдосталь сіна. Півтора-двох річки утримувалися в сараях, але вівса не отримували (або отримували коли худнули). Взимку вдень молодняк знаходився на двориках біля сараїв.
У три роки кобил віддавали в заїздку і кращих залишали для поповнення заводу. Із кожної ставки залишали до двадцяти жеребців, яких для тренування відправляли до Москви. Найбільш породних, жвавих і витривалих вертали на завод, інших у 5 років кастрували і продавали.
Робота рисаків відбувалася щоденно в розмашку до поту , часто проходячи деяку відстань кроком і знову пускали в рись, але не напружену. Восени і весною по бездоріжжю, коли їзда була неможлива, через день пускали бігати в манежі без корди.
Виховані в сурових умовах, на свіжому повітрі, в русі, при згодовуванні великої кількості грубих кормів, та просторі степові пасовища сприяли розвитку крупного, з масивним корпусом, костистого коня. Шляхом відбору і підбору цінні якості закріплювалися у потомстві.
Система випробувань, через яку проводилися всі коні перед
тим, як одержати заводське призначення, містила в собі:
• випробування на жвавість — повторними заїздами на коротку
дистанцію в 200 сажень;
• випробування на витривалість — пробіги на 18-20 верст.
В результаті 50-річної роботи була створена запряжна порода, екстер'єрно добре вирівняна, яка мала спадково закріплений рисистий алюр. До часу уходу В.І. Шишкіна із Хріновського заводу існування самостійної орловської рисистої породи було безперечним фактором, який одержав високу оцінку сучасності.
Незважаючи на заборону О.Г. Орлова продавати із заводу жеребців і жеребих кобил, коні нелегально переходили в руки приватних заводчиків і в першу чергу Шишкіна, який через підставних осіб купив вибракуваних і виранжированих жеребих кобил, а також таємно парував кобил свого кінного заводу з кращими плідниками Хріновського. До моменту уходу з Хріновського Шишкін мав свій першокласний кінний завод, який в подальшому був основою заводів Тулінова і Охотнікова.
З 1826 року в Лебедятах і з 1834 року в Москві почали проводити систематичні випробування на жвавість, що сприяло швидкому визнанню та поширенню породи. При цьому жвавість переважала над іншими вимогами селекції. Переможці перегонів, такі, як Бичок, були відомими і поступали в плідники, незважаючи на недоліки в їх родоводах, а іноді і в екстер'єрі.
Перша племінна книга орловської рисистої породи була видана в 1939 році.
За період 10-15 років, між 1830-1845 роками все приватне кіннозаводство країни (більше сотні кінних заводів) будувалося на шишкінському фундаменті і будувалося так міцно, що коли в 1845 році держава придбала Хріновський кінний завод і зняла заборону на використання жеребців, вони одержали в приватному кіннозаводстві лише порівняно обмежене використання.
З 1834 року, коли в Москві було створено Товариство любителів кінського бігу, орловський рисак почав отримувати більш систематичний тренінг.
Для виявлення переможців обов'язково була повторна їзда на ту ж саму коротку дистанцію. При однаковому результаті коней запускали втретє чи навіть в четверте. Час фіксували лише для перших коней, прізвище наїзника не вказувалося.
Основною дистанцією була трьохверстна. Крім того біг проводили на 2, 4 і 6 верст. До змагань допускали коней не молодше чотирьох років. Розігрувалися також 12-ти та 30-ти верстні призи, які спонсорувалися державою і тому носили назву „імператорських", використання батога на змаганнях заборонялося до 80-х років XIX ст.
Сьогоднішня дистанція 1,5 версти вперше була введена на царському іподромі в 1850 році. Це було наслідком появи в літературі повідомлень про американського рисака та його жвавість на цю дистанцію.
В 1877 році на іподромі в Москві було відкрито тоталізатор, що дало початок іподромній індустрії і покращенню в розведенні і використанні рисистих порід.
В іподромній практиці отримали застосування різноманітні предмети тренінгу і випробувань (легкі качалки, профілактичне взуття) і основні методи роботи з рисистими кіньми.
В цей період орловський рисак став швидко прогресувати і наблизився до орловських рекордистів, навіть до американських. Жвавість 2,20, яка здавалася б недосяжною, була покращенна.
В середині XIX ст. широко практикувалося вивезення орловського рисака за кордоном. В Європу молодняк купували великими партіями, переважно для їзди в містах, вивозилися також рисаки-рекордисти, які відіграли значну роль у становленні французького рисака. Орловські коні експонувалися на Європейських виставках, і викликали загальне захоплення своєю жвавістю і нарядним екстер'єром, що також підвищувало попит на них.
Славу орловських рекордистів, в дореволюційний час, завершує „кінь сторіччя" — сірий Крєпиш 2.08,5; 4.25,7. За свою бігову кар'єру Крєпиш 13 разів поліпшував рекорди, причому трьох верствовий рекорд був загальноєвропейським і протримався до 1916 року (6 років). До того ж шлях на іподромі в Москві ще не був нівельованим, повороти були без віражів. Коли б Крєпиш біг по сучасній ґрунтовій, призовій доріжці, орловський рекорд був би близький до американського.
В послідуючі роки показником відродження та покращення породи став прогрес її жвавості та збереження притаманних лише орловцю екстер'єрних форм. Були проведені вдосконалення системи утримання та тренінгу рисака, видані державні племінні книги орловської рисистої породи, продовжувалося розведення породи за лініями і родинами із вивченням оптимальних їх поєднань. 
" Велик тот, кого не понимают "
Сообщение отредактировал Andrew - Суббота, 11-Август-2007, 18.11.05 |
| |
| |
| inSpirit | Дата: Суббота, 21-Июль-2007, 23.45.50 | Сообщение # 2 |
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 1845
Статус: Не в деннике
Награды:
| Andrew, спасибо за статью, + в репутацию.
Кстати, у нас на сайте есть материал про Сетанку - "золотого" арабского жеребца, купленного графом Орловым как основного родоначальника орловско рысистой породы лошадей. http://loshadka.pp.net.ua/publ/8-1-0-20 Сметанка
Да здравствует жизнь!
"СЧАСТЬЕ ДЛЯ ВСЕХ, ДАРОМ, И ПУСТЬ НИКТО НЕ УЙДЕТ ОБИЖЕННЫЙ!" (А., Б. Стругацкие)
|
| |
| |
| Рысак | Дата: Суббота, 21-Июль-2007, 23.53.09 | Сообщение # 3 |
Конь-огонь
Группа: Конники
Сообщений: 160
Статус: Не в деннике
Награды:
| Текст-то интересный и познавательый. За что спасибо  Но. На сколько я понял, в "Конном дозоре" размещаются материалы, относящиеся исключительно к НОВОСТЯМ украинского конного спорта...  И какой бы не был материал интересный, в категорию новостей не попадает... Я не пишу в "Конный дозор" только потому, что не имею возможности посещать соревнования. Но я же не пишу тут ту информацию, которую легко можно найти в инете. Это-то и я могу. Иначе я бы тоже поучастовал
я не рысак - рысак не я
|
| |
| |
| chibis67 | Дата: Воскресенье, 22-Июль-2007, 01.56.57 | Сообщение # 4 |
"Профессор"
Группа: КорреспОндеНт
Сообщений: 1633
Статус: Не в деннике
Награды:
| Quote (Рысак) На сколько я понял, в "Конном дозоре" размещаются материалы, относящиеся исключительно к НОВОСТЯМ украинского конного спорта... dry И какой бы не был материал интересный, в категорию новостей не попадает... 100 % . Статью про описание орловской породы нужно переместить , чтобы не захламлять проэкт . То же самое и с двумя последними сообщениями в теме " Соревнования лошадей орловской породы " . Можно открыть тему ПОРОДЫ ЛОШАДЕЙ - и туда все кинуть для затравочки )))) я думаю народ подключится )))
" Профессион де фуа "
Сообщение отредактировал chibis67 - Воскресенье, 22-Июль-2007, 02.00.16 |
| |
| |
| inSpirit | Дата: Воскресенье, 22-Июль-2007, 14.19.22 | Сообщение # 5 |
|
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 1845
Статус: Не в деннике
Награды:
| Ок, займусь этим в ближайшее время. Тем более, что новый раздел "ЖЗЛ" - жизнь замечательных людей и лошадей как раз для этого подходит
Да здравствует жизнь!
"СЧАСТЬЕ ДЛЯ ВСЕХ, ДАРОМ, И ПУСТЬ НИКТО НЕ УЙДЕТ ОБИЖЕННЫЙ!" (А., Б. Стругацкие)
|
| |
| |
| chibis67 | Дата: Четверг, 09-Август-2007, 10.40.27 | Сообщение # 6 |
|
"Профессор"
Группа: КорреспОндеНт
Сообщений: 1633
Статус: Не в деннике
Награды:
| 
" Профессион де фуа "
Сообщение отредактировал chibis67 - Суббота, 01-Сентябрь-2007, 00.17.12 |
| |
| |
| inSpirit | Дата: Воскресенье, 12-Август-2007, 11.42.19 | Сообщение # 8 |
|
Админ
Группа: Администраторы
Сообщений: 1845
Статус: Не в деннике
Награды:
| Quote (Andrew) звать жеребця СМЕТАНКА Упс. Очепятка
Да здравствует жизнь!
"СЧАСТЬЕ ДЛЯ ВСЕХ, ДАРОМ, И ПУСТЬ НИКТО НЕ УЙДЕТ ОБИЖЕННЫЙ!" (А., Б. Стругацкие)
|
| |
| |
